Історія захвату храму у Лисогірці. Частина 1. Початок конфлікту

Щоб дізнатися всю правду, повертаємось у 2019 рік. З чого все розпочалось. З правління попереднього президента, який був головним ініціатором псевдотомосу, усім головам рад, старостам, директорам шкіл, тобто тим людям, які мають відношення до державної служби, було поставлено завдання переведення релігійних громад УПЦ до організації ПЦУ. Майже в кожному населеному пункті, особливо сільської місцевості, люди відчули цей тиск. Як усе відбувалося!

Збираючи людей зі всього села, тобто не релігійну громаду, а територіальну громаду, організовувалися збори. Всі люди, які ходять в храм, знають, що право голосу при вирішенні питання про перехід мають лише парафіяни, тобто тільки члени релігійної громади УПЦ. Це ті люди, які постійно ходять в храм і беруть участь у церковному житті та таїнствах Церкви, регулярно сповідаються і причащаються. Такі люди називаються парафіянами Церкви і саме вони мають право на чолі з настоятелем храму вирішувати чи переходити їм до новоствореної організації ПЦУ чи залишатися вірним Господу в канонічній Церкві. Це все одно, що сказати: «Щось моя мама, кажуть, стала агресором – піду до іншої перейду».

«Кому Церква не Мати, тому Бог – не Отець» говорить священномученик Кипріан Карфагенський. Тому парафіяни, які проживають в с. Лисогірка чудово знають, що 24 лютого 2019 року, за ініціативою та під керівництвом директора місцевої школи Теслюк Зоряни Ярославівни, яка за релігійною ознакою є греко-католичкою, вчителів місцевої школи, особами, які не є членами Релігійної громади, а також старости села Лисогірка Мазур Емілії Тадеушівни, яка до них приєдналася, були здійснені умисні дії, спрямовані на підбурювання до ненависті за релігійною ознакою щодо вірян Української Православної Церкви. Окрім того, були проведені збори територіальної громади села Лисогірка, які всупереч волі Релігійної громади, документально «перевели» парафію і храм до юрисдикції так званої Православної Церкви України (ПЦУ). Але ці політичні сили бачать, що настоятель не відступає від Бога та канонів Церкви і стоїть в Істині, не збирається нікуди переходити. Тоді організація ПЦУ призначає свого псевдосвященника для подальшої агітації серед людей. Таким чином, виникає велика суперечка з питання, хто має право служити в Церкві? Канонічна УПЦ, яка бере початок зі створення цієї Церкви чи новостворена ПЦУ.Не дійшовши ніякої згоди, вирішується питання про закриття та опечатування храму до остаточного вирішення цієї справи в суді. 

Тому прихожани з настоятелем вирішують служити прямо на сходинках Храму. І тут одна благодійна людина, бачачи вірність та велику Віру парафіян, які у всі чотири пори року стоять під відкритим небом на Богослужіннях, віддає їм в тимчасове користування свій невеликий будиночок, аби отець з парафіянами мали змогу звершувати Таїнство Євхаристії, щоб люди причастились Божественних Христових Таїнств. І ось ці парафіяни вже два роки, не пропускаючи Богослужінь, звершують їх то на дворі біля Храму, то в будинку.

Повертаємось в 2021 рік, де на даний час ще продовжуються справи в судах і діє домовленість не заходити в Храм до завершення судового розгляду, організація ПЦУ, скориставшись відсутністю парафіян протиправно увірвалася в Храм!

А саме в день напередодні Богоявлення, 18 січня 2021 року, отець Андрій звершував службу в будинку, аби парафіяни зовсім не померзли при сильних морозах, прибіг пономар і повідомив, що біля Церкви машини, група привізних людей, чутні сильні стуки, зламують двері Церкви …

Як зламували Храм читайте у наступній статті.

Слідкуйте за життям Хмельницької єпархії на офіційній сторінці Facebook,
та читайте новини з телефону у Telegram-каналі.

(переглянуто: 1012)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *