До організаторів та учасників
XV Всеукраїнської науково-практичної конференції
«ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
В КОНТЕКСТІ ТРАГІЧНИХ ПОДІЙ ХХ-ХХІ СТОЛІТЬ»
(до 150 річчя з дня народження
Михайла Грушевського (1866-1934),
вченого, історика, політичного та державного діяча,
Голови ЦР УНР)
Шановні організатори та учасники вченого зібрання,
браття і сестри!
У XX-му сторіччі український народ пережив у своїй історії чимало трагедій, які сталися через злочинні дії тоталітарного режиму безбожної влади колишнього Союзу РСР. Серед цих скорботних сторінок історії були голодомори, етнічні чистки, депортації, репресії, розкуркулення, насильницька колективізація, антирелігійний терор, тощо.
Нам відомо, що існує фактор, який об’єднує ці соціальні катаклізми радянського режиму: це відречення від Христа й християнської моралі та обрання нової віри – у людину-бога.
Молох більшовизму поглинав невинні жертви з диявольською бездушністю. У наслідок цього геноциду Україна втратила мільйони своїх дітей: вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.
Оскільки вчене зібрання присвячене 150 річчю від дня народження Михайла Грушевського, слід окремо підкреслити важливу роль наукової, політичної та громадської діяльності цього патріота України, який доклав чимало зусиль для вивчення та популяризації історії України, її культурних та археологічних пам’яток. Михайло Грушевський прожив нелегке життя, сповнене гонінь від радянської влади, з якого пішов передчасно через лікарську некомпетентність.
Та у контексті тематики конференції, треба зазначити те, що саме патріоти нашої Держави як у ті буремні роки, так і сьогодні робили й роблять усе, щоб Україна була самостійною Державою та ніхто не порушував її територіальної цілісності і, як ми бачимо – хоч і минуло більше ста років, але ця робота не стала легшою. Вона завжди поєднана з ризиком, нерозумінням, зрадами, підступністю, тощо.
Слід окремо згадати, що у ці листопадові дні ми молитовно вшановуємо пам’ять жертв голодомору, який Україна пережила у 1932-1933 роках – це було масове вбивство мільйонів наших співвітчизників. Цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише у богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод, прирекла націю і на голод фізичний.
Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною панував диявол.
Церква сурово засуджує чинники, які привели до цих трагедій. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства – вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — загибель” (Флп. 3: 19) – говорить Святе Письмо.
Церква застерігає усіх від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що спричинила подібні трагедії і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства та людиноненависництва в усіх його формах.
Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за упокоєння в оселях праведних усіх, хто загинув як у ті страшні часи, так і сьогодні прийняв смерть на Сході країни за нашу Державу Україну та її незалежність і оголошує їм вічну пам’ять! Закликаю Боже благословення на роботу вченого зібрання! Нехай неупереджений обмін думками слугує на благо науки та відновлення моральних цінностей у суспільстві, без яких не може бути мирного та стабільного майбуття.
Нехай Всемилостивий Господь благословляє усі Ваші добрі справи та починання!
Керуючий
Хмельницькою єпархією
+Антоній
Митрополит
Хмельницький і Старокостянтинівський
29 листопада 2016 рік.
м. Хмельницький.
(переглянуто: 6)
