Історія

Подільська земля здавна, з самих ранніх історичних часів, була Православною окраїною древньої Русі, прикордонною зоною як у політичному плані – зі сторони диких степів, де гуляли різноманітні варварські племена; так і з іншої – духовної сторони, будучи оплотом корінного Православ’я проти прийшлого інославія.

Про давню історію Подільського краю у розрізі церковних подій написано чимало…

Подільська єпархія утворилася у 1795 році, тоді її очолив Високопреосвящений ІОАНІКІЙ, Архієпископ Подільський і Брацлавський.

Давня Подільська єпархія, 212 років тому охоплювала територію чотирьох сучасних єпархій – Хмельницької, Кам’янець-Подільської, Вінницької та Тульчинської.

Щоб збагнути тодішні масштаби, слід звернутися до історичної статистики і ми побачимо, що на початку XX ст. у єпархії було 1685 храмів (з них 1416 приходських), 6 чоловічих та 5 жіночих монастирів, 400 вихованців Духовних Семінарій (а якщо порахувати разом з вихованцями приходських шкіл та училищ, то це число сягне 99 тис. 500 чол.), по народній освіті Подільська єпархія займала чи не перше місце в імперії. Собори м. Кам’янця – Подільського на честь Св. Олександра Невського та Казанської ікони Божої Матері, зруйновані в 20-х роках, не поступалися величчю найвідомішим соборам світу.

Радянська влада не пошкодувала своїх темних сил, залишивши у спадок архієреям, які керували єпархією у 30-40 роки ХХ сторіччя, розруху та нестачу кваліфікованих кадрів після закриття Семінарій, голоду, Громадянської та Вітчизняної війн.

Турбота про народ тодішніх Архіпастирів вражає своєю жертовністю, мужністю й мудрістю, особливо у період розрухи та голодних буднів війни…
У 1945 році кафедра керуючого Подільською єпархією була перенесена у м. Проскурів (теперішній Хмельницький).

У 1964 році Подільська єпархія нараховувала тільки 309 парафій, були закриті Кафедральний собор м. Хмельницького, Городищенський, Головчинецький і Сатанівський монастирі, Хмельницька кафедра була скасована, а керування парафіями було ввірене Вінницьким Преосвященним (до речі і діючих парафій тоді у Хмельницькій частині єпархії (тобто на час її закриття) було лише 139).
З 1975 року будівництво храмів у Вінницько-Хмельницькій єпархії знову відродилося з приходом сюди Архієпископа Агафангела (теперішнього митрополита Одеського і Ізмаїльського), у 1989 році з його ж благословення, працею Секретаря Хмельницького єпархіального управління Архімандрита (теперішнього Архієпископа) АНТОНІЯ (Фіалко), було закладено перший камінь Свято-Покровського кафедрального собору м. Хмельницького та приміщення нинішньої резиденція Архієрея.

А у 1990 році Хмельницька єпархія знову відокремлюється в самостійну кафедру, з управлінням нею Преосвященним, включаючи у себе усю Хмельницьку область.

22 червня 1993 року рішенням Священного Синоду УПЦ Хмельницька єпархія розділяється на дві самостійні: Кам’янець-Подільську і Хмельницьку. З відповідним підпорядкуванням 7-ми районів Південної частини Хмельницької обл. Кам’янець-Подільській єпархії та 13 районів Заходу, Сходу й Півночі області – єпархії Хмельницькій.

Керуючим Кам’янець-Подільською єпархією тоді було призначено нині покійного Архієпископа Ніканора, Хмельницькою – єпископа Антонія (ФІАЛКО) з титулом – “Хмельницький і Шепетівський”.
На момент розділення, Хмельницька єпархія нараховувала 134 священнослужителя та 215 діючих парафій.

Розділення єпархії у 1993 році явилося вдалим вирішенням більш коректного координування влади на місцях, відтак два Преосвященних змогли краще керувати парафіями області ніж це робив один архієрей.

У 1994 році почала виходити газета Хмельницької єпархії “Благовіст Хмельниччини”, яка є основним інформативним джерелом про церковне життя в єпархії, віддзеркалюючи основні події в Православному світі.

У 1995 році неймовірними зусиллями вдалося відродити першу чернечу обитель – це Свято-Різдво-Богородичний чоловічий монастир в с.Городище Шепетівського округу. Давня обитель, існувавши ще з 16 сторіччя у роки Радянських гонінь припинила існування (1964 р.), а на її території (як тоді велося) облаштували лікарню для душевнохворих. У 1995 році вдалося повернути 1-й монастирський корпус у власність Церкви, а точніше це був напівзруйнований невеликий будиночок в якому містилась лікарняна лабораторія, де і оселилися перші монахи і послушники, яким доводилося спати лише по декілька годин на добу, працюючи на відбудові святині. Лише через 10 років боротьби: безперервних звернень в усі інстанції, у 2005 році територія і приміщення цієї обителі були передані законному власнику у повному об’ємі.

У квітні місяці 1995 року виповнилося 200 років з дня заснування Подільської єпархії. Хмельницька єпархія відзначала 200-річчя 27-28 травня 1995 року. В урочистостях взяв участь Блаженійший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УПЦ та інші Архієреї нашої Церкви. З нагоди цих Ювілейних урочистостей, а також на честь 50-річчя Великої Перемоги у Вітчизняній війні Митрополит Володимир заклав перший камінь на місті будівництва нового Свято-Миколаївського храму у мікрорайоні «виставка». Перша черга будівництва цієї церкви була здана вже через рік, а під новий, величний храм, закладено фундамент.

1996 рік ознаменувався відродженням ще однієї святині єпархії – Свято-Преображенського жіночого монастиря с. Головчинці Летичівського округу. Це живописне місце на березі Південного Бугу також ще з 16 сторіччя привабило погляд засновників святині, але і цей монастир не явився виключенням у роки тотального знищення духовності – на його території облаштували школу-інтернат для дітей з порушенням психіки та дітей-сиріт. Обитель притерпіла значні руйнації за років радянської влади, але з Божої волі у 1996 році, на виконання наказу Президента України про повернення Церкві Її колишніх приміщень та майна, було повернуто законному власнику 1-й корпус, а також Свято-Онуфрієвський храм обителі. На сьогоднішній день ведеться відбудова цієї святині. Це місце ознаменоване не лише історичною давниною, але й тим, що Володимир, Блаженійший Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УПЦ народився саме у цьому живописному краї квітучого Поділля – у селі Марківці, Летичівського р-ну, межуючого з Головчинецьким монастирем через ріку Півленний Буг, а у Преображенському монастирі майбутній Митрополит Володимир прийняв Святе Хрещення і саме тут, за словами Його Блаженства, почалося його духовне формування.

У 1996 році в Хмельницькій єпархії були створені відділи: по роботі з військовослужбовцями, по благодійності, місіонерству, катехизації, по душ пастирській опіці осіб, що відбувають покарання у виправних колоніях.

У 1996 році було передано у власність Церкви будівлю Свято-Георгієвського храму м. Хмельницького, що по вул. І. Франка 1/15, а у 2001 році, завдяки турботі колишнього міністра оборони О. Кузьмука та командувача Західним оперативним командуванням генерала-полковника С.М.Чернилевського Церкві була передана ще територія 0,75 га, та демонтовані господарчі споруди і бокси, які загороджували храм і псували архітектурний ансамбль.

На сьогоднішній день Хмельницьке єпархіальне управління регулярно здійснює матеріально-фінансову допомогу дитячим будинкам, Хмельницькій обласній психлікарні, різним людям та фондам, спілці сліпих УТОС, інвалідам та ветеранам ВВВ, навчальним закладам, Духовним семінаріям і Академіям, монастирям єпархії та багатьом тим, хто звертається по допомогу.

В канун 2000-річного Ювілею Різдва Христова Православні віруючі Хмельниччини отримали книгу “Святитель Дімітрій Ростовський та його пастирство”, яка являється працею Митрополита АНТОНІЯ і є особливо актуальною сьогодні, тому що сучасну Церкву хвилюють такі ж самі духовні питання, як і у часи Свт. Дімітрія Ростовського.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 року (Журнал № 59) зі складу Хмельницької єпархії було виділено ще одну самостійну єпархію – «Шепетівську і Славутську» до якої відійшло шість адміністративних районів області та 116 священнослужителів, керуючим Шепетівською єпархією було призначено Преосвященнішого Володимира з титулом «єпископ Шепетівський і Славутський». У складі Хмельницької єпархії залишилося 9 адміністративних районів Хмельницької області: Волочиський, Деражнянський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Ярмолинецький, Віньковецький та Хмельницький.

За останні 15 років Митрополит АНТОНІЙ рукоположив у священничеський сан 182 чоловіки (стільки ж було здійснено і дияконських хіротоній), освятив 157 нових храмів, на парафіях відроджено соціальне, благодійне та місіонерське служіння, відкрито Недільні школи та бібліотеки духовної літератури, сотні юнаків, бажаючи присвятити життя служінню Богові і людям, поступають у духовні Семінарії, пастирі окормляють військові частини і виправні колонії, у вузах викладаються релігієзнавчі дисципліни, на телебаченні і радіо за участю священників єпархії готуються програми духовного змісту, виходить церковна періодика, є Інтернет-сайт. Клір Хмельницької єпархії на сьогоднішній день складається з 200 священнослужителів, тут діє 262 храми, 25 церков будується, є два чоловічих і два жіночих монастиря, діє 36 Недільних шкіл і 24 бібліотеки духовної літератури.

Місцево-чтимі святині:

Ікона і джерело Прп. Онуфрія Великого у Свято-Преображенському жіночому монастирі с.Головчинці Летичівського округу;

Джерело Пророка Божого Іллі біля с. Слобідка Шелехівська Деражнянського округу;

Ікона Божої матері «Утолі моя печалі» у Свято-Різдво-Богородичному храмі м.Старокостянтинів;

У Хмельницькій єпархії видається чотири церковних газети:

«Благовіст Хмельниччини» – при єпархіальному управлінні;

«Духовна світлиця» – при Свято-Михайлівському храмі м. Деражня;

«Православна Віньковеччина» – при Свято-Воскресінському храмі смт. Віньнівці;

«Благодатний дзвін» – при Свято-Параскевинському храмі смт. Антоніни.

Є братство Преподобних Антонія і Феодосія Печерських (при єпархіальному управлінні).

Існують громадські об’єднання:

Осередок Всеукраїнського Православного педагогічного товариства;

При єпархіальному управлінні працюють такі відділи:

Паломницький;

Просвітницький;

Взаємодії з військовими;

З душпастирської опіки над засудженими;

Відділ місіонерський;

Відділ з благодійної роботи;

Інформаційний відділ Хмельницької єпархії.

Монастирі єпархії:

– Свято-Преображенський жіночий монастир с.Головчинці Летичівського округу;

– Свято-Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир м.Старокостянтинів;

– Різдва Іоанна Предтечі чоловічий монастир с. Велика Калинівка Хмельницького округу;

– Ікони Божої Матері «Живоносне джерело» жіночий монастир с.Завалійки Волочиського округу;

Під омофором керуючого Хмельницькою єпархією знаходиться більш як 300 000 віруючих.

(переглянуто: 374)

Комментирование запрещено